Трамп шукає угоди з РФ: що буде з Донбасом і переговорами
Президент України Володимир Зеленський підсумував тижневі дипломатичні зусилля, зокрема діалог із американськими делегатами Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером на території Ірландії. За підсумками цих зустрічей українська держава розраховує на масштабний обмін полоненими, глибше залучення європейських союзників до переговорного процесу та проведення нових багатосторонніх самітів. Глава держави окреслив три пріоритетні напрями подальшої діяльності. Першим є найбільший за весь час повномасштабного вторгнення обмін військовополоненими. Другим пунктом стало розширення дипломатичної ваги Європи, аби її представники брали повноправну участь у консультаціях на рівних умовах, обстоюючи не лише власні інтереси, а й загальноєвропейську безпеку. Третій вектор передбачає підготовку наступних багатосторонніх раундів за участю кількох держав. Крім того, український лідер висловив вдячність американській стороні за активний зв’язок та Ірландії за проведення саміту Європейської політичної спільноти. Протягом останніх днів дипломатична робота охопила Дублін, візит представників США до Москви та консультації в Абу-Дабі. Наступна фаза мирного діалогу може відбутися в Об’єднаних Арабських Еміратах або Швейцарії. Проте знайти компромісне рішення поки не вдається: за словами керівника фракції «Слуга народу» Давида Арахамії, російська делегація прибула до Абу-Дабі з безальтернативними та жорсткими директивами, що обмежує дипломатичний прогрес. Дональд Трамп прагне зупинити збройний конфлікт шляхом прямих домовленостей із Кремлем. Водночас Вашингтон позбавлений повноважень одноосібно розпоряджатися українськими територіями чи змушувати Київ до капітуляції, про що заявив ізраїльський оглядач Цві Зільбер. За його словами, на старті свого другого терміну американський лідер вимагав від союзників чіткого плану врегулювання, відмовляючись від безсистемної підтримки бойових дій. При цьому в США не роблять ставок на непередбачуване за падінням режиму Володимира Путіна майбутнє через неможливість спрогнозувати терміни його перебування при владі. Як імовірний вихід із гарячої фази війни розглядається припинення вогню по теперішній лінії зіткнення без взаємного визнання територіальних претензій — за аналогією з корейським прецедентом, де зупинка боїв не призвела до остаточного політичного миру. Зільбер підкреслює, що жоден тиск з боку США не змусить Україну поступитися своєю суб’єктністю, віддати Донбас чи розпустити власну армію заради російсько-американських угод. Особливу увагу оглядач звертає на позицію європейських держав, які безпосередньо зацікавлені у безпеці континенту. Будь-яке юридичне визнання окупованих українських земель Москвою створить небезпечний прецедент легітимізації агресії. У цьому контексті журналіст згадав події 1938 року та Мюнхенську угоду, коли поступування Судетською областю нацистській Німеччині заради миру не зупинило агресора, а лише розпалило його загарбницькі апетити перед нападом на Польщу. Європейські столиці усвідомлюють ці ризики та виступають проти легітимізації російських загарбань.