Одеська філософія ранку: що важливіше – сон чи кава?

В Одесі навіть проста розмова мами з донькою про ранній підйом заради коханого переростає в глибоку філософську дискусію. Чи варто вставати о шостій ранку, щоб «Льовочка побачив гарною», чи все ж залишатися в ліжку ще трохи довше, щоб насолодитися багатьма речами?

Одеська мама, як завжди, розставляє пріоритети з особливим розумінням: — Мамо, ви можете мене завтра зранку рано розбудити? — З якого дива? — Я хочу привести себе до ладу, щоб Льовочка зранку побачив мене гарною. — Щоб привести тебе до ладу, треба три дні не вилазити з салону краси. — Ну маааа-мо! — Не мамкай. — Я ж для Льовочки… — Для Льовочки зранку важливіше зробити тобі каву в ліжко і сказати: «Доброго ранку, кохана». І поки він піде у ванну митися-голитися, ти можеш! Зауваж — можеш, а не мусиш! Можеш проявити чудеса швидкості — миттєво допити каву, накинути легкий пеньюар… Пеньюар! А не домашній халат… і вийти на кухню зварити йому вівсянку з любов’ю. А якщо ти встанеш о шостій, невиспана, без кави, без усмішки, то й каша звариться… без любові. — Але… ви ж самі казали, що каву треба пити повільно, з насолодою. — З насолодою — це вже буде друга чашка, тоді, коли коханий утече на роботу. — А якщо мені теж на роботу? — А якщо й тобі на роботу, то є варіанти… Перший — із насолодою випити каву на роботі, другий — із насолодою випити каву після роботи. — То не розбудите? — Ларочко, дитинко… Зайві пів години ранкового сну замінюють три дні салону краси. Це я тобі кажу як мати твоя.