Одеський гумор про сметану, млинці й сусідське «зичити»

Сьогодні знову зазирнемо до наших давніх знайомих одеситок — невістки та її мудрої свекрухи. Якщо вам здавалося, що історія про пів літра сметани з Привозу вже завершилася, то ви просто не дуже добре знаєте одеські родини. Бо все найцікавіше тут лише починається.

— Мамо, а що ви скажете на те, що я маю вам сказати: ви таки дуже помиляєтесь.
— Та ти що! Неочікувано. Мати твоя не помиляється ні-ко-ли. І що?
— А те! Пів літра сметани! Три салати, три борщі! Сьогодні п’ятниця. Сметани вже нема, а ще вареники та млинці!
— Це тому, що дехто або надто багато їсть, або надто багато кладе сметани.
— Може, треба було купувати літрову банку?
— Ні, моя дорога. Краще взяти пів літра, зате свіженької.
— Здрастє! І що, я тепер маю двічі на тиждень ходити по базарах туди-сюди?
— Пристойна жінка ходить робити базар стільки, скільки потрібно. І не тиняється, а йде подивитися на людей і себе показати… повільно й дуже впевнено… туууудооой-сюююдоой.
— Треба було брати дві банки по пів літра, а одну заморозити, щоб не скисла.
— Йой-моє… краще свої мізки заморозь. Що це за хвилі Чорного моря на рівному місці?
— Добре, а якщо ваша синочка захоче млинці, а в мене сметани нема? А ви ж самі казали, що у пристойної жінки все завжди є.
— У пристойної жінки завжди є самовладання і почуття гумору. І чого це твій чоловік має раптом захотіти млинці зі сметаною? Коли ти вже приготувала йому зі згущеним молоком і з варенням. Треба діяти на випередження.

— Може, краще збігати по сметану?
— Що значить «збігати»? Ніякої метушні й зайвих рухів. Так і до абсурду недалеко.
— Може, позичити у тьоті Цилі?
— У Цилі? Ні-ко-ли. Треба вміти виходити зі сформованої ситуації й користуватися тільки вмістом свого холодильника.
— Але ж ви самі дещо позичаєте по сусідах.
— По сусідах не позичають, по сусідах «зичать». Ти розумієш різницю?
— Та пам’ятаю, пам’ятаю. Позичити — це повернути, а «зичити» — не обов’язково повертати, а пригостити чимось навзамін.
— От саме. І чим ти пригостиш Цилю, чим? Млинцями!
— А що, я можу й млинцями.
— Ти знаєш, скільки треба млинців, щоб наїстися? Щось у мене апетит розгулявся… Коли в тебе млинці?
— Та вже смажу.
— Смажиш і мовчиш. Я йду до вас. Сметана в мене є… На відміну від деяких.

Марина ГАРНІК